Як птахи відлітають у вирій
Швидко пробігає зелене літо. День за днем владу забирає золота осінь. Непомітно, крок за кроком вона починає усім заправляти. Швидко стають коротшими дні. Сонечко потроху віддаляється від Землі. Червоніє листя, а на вітках висять стиглі плоди. В цей час і птахи починають збиратися у теплі краї. Не подобається їм у нас взимку. Холодно, голодно, гніздечко ніде звити. Тому настає день, коли вони починають збиратися в теплі краї. Порядок такий. Саме відліт птахів у вирій є однією з головних ознак осені для багатьох людей.
Збори птахів
Ще сонечко тепленько пригріває, ще листячко зовсім зелене, а молодим птахам вже найметься.
— Ну, дядьку, скоро збираємося? — канудиться молоденька пташечка.
— Почекай. Час ще не настав. Ти відчуєш, коли буде потрібно. А зараз це дитяча нетерплячість. – відповідає стара птиця.
І так день за днем. Та ось настає день, коли птахи відчувають, що пора. Щось невловимо обривається в їх серці. Не хочеться їм залишати свою рідну домівку. Але й тут залишатися тоскно. Душа поринає у небо і вже не всидіти на місці. Тепер вже не має їм спокою. Тепер вже малі пташенята не хочуть нікуди летіти, їм страшно побачити великий світ. Але порядок такий, і супроти нього не підеш.
Перед тим як відлетіти, птахи збираються біля води.
Там легко сховатися, багато їжі. Саме річки, ставки та озера – вокзали для птахів. Вони гуртуються та набираються сил перед довгою дорогою. Та в якийсь день — вшурх – і полетіла стая.
Прощання з рідною землею
Перед тим, як сховатися за обрієм птахи роблять декілька кіл над своєю місциною. Вчені говорять, що таким чином птахи обирають вожака. Хто його знає. Але це дуже сумне видовище. Птахи повільно кружляють у повітрі. Зажурливо кричать час від часу. Хто знає, що чекає їх у далекій країні. Хіба це життя: півроку там, півроку тут. Не має ніде спокою.
В якийсь момент птахи упорядковуються і ключем відлітають на Південь. Хто з них повернеться, а хто так і загине на чужині – не відомо. Ми можемо тільки побажати їм щасливої дороги і сумно проводжати поглядом.
